Пошук придатних для проживання екзопланет стає все складніше в міру того, як вчені розширюють саме поняття «можливість життя» в далеких світах і висувають нові критерії оцінки. Нещодавно професор Тобі Тіррелл з Університету Саутгемптона (Великобританія) провів масштабне моделювання того, як могло б розвиватися життя на нашій Землі, якби її історія склалася дещо інакше. Висновки відверто пригнічують, але водночас вони дають надію.
Циклічні масові вимирання і зміни клімату неодноразово підштовхували життя на Землі до краю прірви. Однак планеті якимось чином вдавалося залишатися населеній протягом останніх 3-4 млрд років – досить довго, щоб одноклітинні форми життя розвинулися в людей.
У новому дослідженні професор Тобі Тіррелл з Університету Саутгемптона вирішив з’ясувати, як нашій планеті вдавалося залишатися придатною для життя і яку роль зіграла проста удача.
Професор Тіррелл за допомогою суперкомп’ютера згенерував 100 000 випадкових світів з початковими умовами, близькими до земних. Для кожного зі світів було проведено 100 моделювань їх існування протягом 3 млрд років з випадковим набором подій. Виявилося, що лише 9% або 8170 світів вийшли придатними до життя в принципі, для 8000 з них вона розвивалася до розумної менш ніж в 50 випадках, а для 4500 менше ніж в 10 випадках. І лише одна-єдина планета зуміла зберегти життя у всіх 100 моделях.
Висновок професора невтішний: ми існуємо тільки тому, що Земля неймовірно везуча планета, а зовсім не кращий світ для життя. І не факт, що везіння продовжиться ще довго, з точки зору математичної випадковості. Але є в новини й позитивний момент — якби якась цивілізація опинилася на молодій Землі й провела аналогічні розрахунки, вона б просто не стала тут селитися. Ми можемо дотримуватися того ж принципу, вивчаючи екзопланети на предмет придатності до колонізації.
