Рецензія на фільм «Дюна»/Dune

«Дюна» (Dune) від режисера Дені Вільнева – кінопрем’єра, яку не можна ігнорувати. Фільм варто побачити на величезному екрані, а ще краще в IMAX, щоб відчути велично-похмуру атмосферу планети Арракіс, на території якої відбуваються масштабні події, деталізовані Вільневим з особливою прискіпливістю. Екранізацію знаменитого роману Френка Герберта доповнює саундтрек Ханса Ціммера, який розставляє потужні звукові акценти по всій стрічці.

Насправді в кіно глядачів чекає «Дюна: Частина I». Дені Вільнев розсудливо розділив екранізацію роману на дві половини, уникнувши помилок попередника – в 1984 році Девід Лінч представив свою кіноадаптацію книги, вмістивши її в один повнометражний фільм. Стрічка була розгромлена критиками, які не оцінили ні загальну концепцію, ні дуель між актором Кайлом Маклахленом і музикантом Стінгом (більш прихильні відгуки отримав серіал Frank Herbert’s Dune, випущений каналом Sci Fi Channel у 2000 році та отримав продовження під назвою Children of Dune).

Необхідно підкреслити, що «Дюна» Френка Герберта – це об’ємний твір, який дуже складно адаптувати, охопивши абсолютно всі політичні та релігійні контексти. Не менш важко зобразити тонкощі устрою грандіозного всесвіту, створеного письменником-фантастом. Однак Дені Вільньов (раніше зрежисував фільми Blade Runner 2049 та Arrival), бувши фанатом книги Герберта ще з підліткового віку, заклав правильний фундамент для величної та масштабної постановки. Не доводиться сумніватися в тому, що його екранізація гідна перегляду і похвали.

Дії фільму відбуваються в далекому майбутньому. Герцог Літо Атрейдес (у фільмі чомусь Атрід) (у виконанні Оскара Айзека) за наказом Імператора стає правителем планети Арракіс. Це єдине місце, де можна добути найцінніше речовина у всьому Всесвіті – прянощі. Вони необхідні для міжзоряних перельотів, до того ж прянощі мають унікальну властивість, яка змінює свідомість людини. До цього моменту влада над Арракісом належала роду Харконенів. Його очолював жорстокий барон Володимир (Стеллан Скарсгард), що не виявляв милосердя до фременів – місцевого народу, котрі адаптуватися до життя в піщаній пустелі. Поки герцог Літо намагається зміцнити владу, налагодити зв’язок з фременами та протистояти змові Харконенів, його син Пол (Тімоті Шаламов) усвідомлює, що для нього на Арракісі є особлива місія.

Роман Френка Герберта наповнений своєрідною термінологією, яку письменник придумав спеціально для створеного ним фантастичного світу. Режисер Дені Вільнев розуміє, що аудиторія, яка не читала книгу, буде дуже складно вникнути в сюжет, багатий незнайомими словами. Тому вступ і зав’язку він конструює таким чином, щоб глядач якомога швидше зміг увійти в курс справи. При цьому занадто спрощеного і поверхневого матеріалу все одно не буде, під час сеансу потрібно виловлювати буквально кожну фразу. Разом з тим Вільнев (особисто брав участь в написанні сценарію) ухитрився описати й підкреслити важливі моменти по ходу розкриття сюжету набагато раніше, ніж це робить Герберт у своєму творі.

Вже зараз можна припустити, що віддані шанувальники роману Френка Герберта будуть незадоволені змінами в сюжеті. Однак в цій ситуації важливо розуміти, що для екранізації масивної книги скорочення і деякі підтасовування подій просто неминучі. У фільмі вони не так вже значні, до того ж деякі упущені нюанси можуть спливти в продовженні (Вже говорять про спін-оффи фільму, котрі будуть зняті, якщо перший фільм (обидві частини) покаже хороший результат у світовому прокаті). «Дюна: Частина II» покажуть у 2022 році, точні дати поки не відомі.

Що стосується персонажів, то істотна трансформація трапилася лише з одним героєм – роль еколога Кайнза, який в книзі був чоловіком, виконала актриса Шерон Дункан-Брюстер.

Поряд з невеликими скороченнями Дені Вільнев всюди ставить акценти на важливі деталі, які неодмінно оцінять глядачі, котрі читали книгу: це надлишок води на рідній для Атрідів планеті Каладан; Це звичай фременів, що демонструє найбільшу повагу; Це відношення герцога Літо до його наложниці леді Джесіки (у виконанні Ребекки Фергюсон), ледь вловиме в його жестах; Це тренування навичок керування голосом; Це статуетка бика, що відсилає до смерті батька герцога; Це два місяці, які світять на Арракіс вночі та пов’язані з ними труднощі навігації. Насправді таких тонкощів в стрічці дуже багато, і виловлювати їх на екрані вкрай цікаво.

Фільм «Дюна» приваблює не тільки режисерським баченням, але також ставленням до деталей з боку художника-постановника Патріса Верметт (раніше працював з Вільневим над картиною Arrival) і з боку творчої команди, що відповідає за спецефекти. У кадрі продумано буквально все – відтінки планет Каладан та Арракіс, дизайн костюмів і космічних кораблів (що підкреслює різницю між Атрідісами та Харконненами), а також погляд на загін солдатів елітної гвардії, страхітливий своєю побудовою. Свою позитивну роль відіграє і те, що піщані дюни планети Арракіс знімали не в павільйонах з зеленим фоном, а на території справжньої пустелі в Йорданії (яка прекрасно поєднується з піщаними CGI-хробаками).

Само собою, в стрічці імпонує й акторський склад, там є Джейсон Момоа, Хав’єр Бардем, Зендея, Дейв Батіста, Джош Бролін. Не у всіх перерахованих артистів є великий запас екранного часу, проте навіть кількох сцен вистачає для того, щоб їх персонажі добре запам’яталися. Найбільше ми спостерігаємо за Тімоті Шаламе, який чудово вписався в образ спадкоємця герцога, що дорослішає під вагою свого призначення. До речі, події книги почалися, коли Полу Атріду було 15 – на екрані Шаламе виглядає приблизно на цей вік, хоча сам актор старше свого персонажа на 10 років.

 

Великим недоліком було б не сказати ні слова про саундтрек «Дюни», який написав сам Ханс Ціммер (заради цього проєкту він відмовився від роботи над фільмом Tenet Крістофера Нолана). Музика композитора буквально йде нога в ногу з сюжетом, ошелешуючи гучними звуками й зачаровуючи напруженими мотивами. Ціммеру навіть вдається використовувати волинку, щоб з її допомогою підкреслити тривожну небезпеку планети, на яку прибувають головні герої. Також хочеться відзначити роботу cаунд-дизайнерів – вони творять чудеса, додаючи до екранізації похмурі звуки, від яких стає моторошно.

«Дюна» триває дві з половиною години, і цей час пролітає на одному диханні. Щоб оцінити весь масштаб екранізації, варто сходити в IMAX (фільм був знятий за допомогою IMAX-камери, оснащеної широкоформатними об’єктивами). Нова екранізація роману Френка Герберта безперечно варта того, щоб її побачили на великому екрані. Це підтверджує Дені Вільнев, який в інтерв’ю журналу Total Film пожартував про те, що дивитися «Дюну» на телевізорі – «все одно що кататися на швидкісному катері у вашій ванні».

Додайте SUNDRIES у вибрані джерела Google Новини

Ви читаєте незалежне україномовне видання "SUNDRIES". Ми не належимо ні олігархам, ні депутатам. Отож ми потребуємо Вашої підтримки для розвитку та збереження незалежності. Підтримайте нас!

Джерело itc.ua
Вам також може сподобатись
Коментарі
Loading...