Одного разу людство може ступити на поверхню іншої населеної планети. Можливо, вона буде виглядати зовсім не так, як Земля, але одне буде дуже схоже – дощ. Як виявили дослідники з Гарварду, краплі дощу на подив схожі в різних умовах, навіть на таких несхожих планетах, як Земля і Юпітер. Розуміння їх поведінки дозволить вченим точніше ідентифікувати потенційно населені світи за межами Сонячної системи.
«Життєвий цикл хмар дуже важливий, якщо мова йде про населеність планети, – сказала Кейтлін Лофтус, провідний автор роботи. – Але хмари й опади дуже складно моделювати повністю. Ми намагаємося знайти простіший спосіб розуміння розвитку хмар, і перший крок до цього – відповідь на питання, чи частки хмар випаровуються в атмосфері чи досягають поверхні у вигляді дощу».
Відповідь залежить від розміру крапель. Якщо вони занадто великі, вони розпадаються на частини із-за недостатнього поверхневого натягу, незалежно від того, з чого складаються – з води, метану або розплавленого заліза, як на екзопланеті WASP-76b. Занадто малі випаровуються раніше, ніж досягнуть поверхні, пише Phys.org.
Вчені з Гарвардського університету визначили діапазон розміру дощових крапель для потенційно населених планет за допомогою всього трьох параметрів: форми краплі, швидкості падіння і швидкості випаровування. Форма залежить в основному від маси матеріалу і коливається від сферичної до сплюсненої, як верхня булка бургера. Швидкість падіння залежить від цієї форми, а також від гравітації та щільності атмосфери. Швидкість випаровування – більш складний параметр, на який впливає склад атмосфери, тиск, температура, відносна вологість і так далі.
Взявши до уваги всі три параметри, вчені виявили, що на планетах з різними умовами лише невеликий відсоток розмірів крапель здатний досягти поверхні.
Ці результати можна буде застосовувати для моделювання руху хмар на екзопланетах, а також для того, щоб краще розібратися в особливостях клімату на Землі.
