Історія грошей України

Історія становлення української валюти

0 93

Протягом усієї історії людства гроші були невід’ємною складовою нашого життя. Хоча, звичайно, предки не відразу вигадали такі звичні нам зараз монети та банкноти. Спочатку давні люди обмінювали одні товари на інші, що називалося натуральним обміном, з часом почали карбувати монети, і лише потім почали друкувати банкноти, однак принцип залишився тим самим, тільки тепер відбувається обмін одного товару на грошові знаки, замість іншої речі. Розвиток товарно-грошових відносин в Україні відбувався приблизно так само, як і всюди, але в цій статті ми розберемо більш детально історію становлення саме української валюти — гривні.

Перші гроші в Україні

Фактично, найпершими грошима, які з’явилися на теренах сучасної України, можна вважати монети давньогрецьких північно-причорноморських міст-держав (полісів) та Боспорського царства, які почали з’являтися в Україні приблизно в VI сторіччі до Різдва Христова – IV сторіччі після Різдва Христового. В той час вони карбувалися переважно зі срібла або сплаву срібла та золота, котрий отримав назву «електра». Вже тоді на грошах намагалися робити різного роду зображення. Наприклад, на монети Боспорського царства наносилися родові знаки царів, на грецьких — емблеми їх міст-держав або зображення богів-покровителів цих міст (для прикладу, емблемою Пантікапею був малюнок еріфона з колоском в зубах, а богом — Пан). Причому у кожного поліса була власна унікальна монета.

Ну, звичайно, куди греки — туди й римляни, і щодо появи грошей в Україні в перші сторіччя після Різдва Христового — це правило не змінилось. Римські монети, які іменуються денаріями або «Івановими голівками», «проходили» у нас приблизно до V сторіччя. Після цього їх замінили монети Східної Римської імперії, яку більшість знають під назвою «Візантія».

Золоті соліди, срібні гексаграми, мідні фоліси та нумії на певний час стали ходовими грошима в антів (слов’ян).

Золотий солід
Золотий солід

Розробка власної валюти

З появою першої української держави, Київської Русі, виникла необхідність в карбування власної валюти, хоч і не відразу. Першим, хто серйозно взявся за розробку власних грошей, став аж п’ятий київський князь Володимир Красне Сонечко.

Саме під його керівництвом до обігу увійшли так звані злотники та срібники. На аверсі перших київських монет завжди карбувалося зображення князя, а на реверсі — княжий знак (тризуб).
Цю тенденцію підхопив і його син та наступник Ярослав Мудрий. Тільки у срібняка Ярослава на аверсі замість обличчя правителя малося зображення святого покровителя київського князя — Юрія Переможця, а на реверсі — знову-таки тризуб.

Срібник Ярослава Мудрого

Однак злотники та срібняки не були єдиною валютою на Русі-Україні. Наприклад, існувала так звана «гривня». Не варто плутати з сучасною українською валютою, бо спільного у них лише назва та призначення.

Гривня на Русі у різні періоди мала кілька різновидів: київську та чернігівську. Київська гривня була злитком срібла шестикутної форми та вагою близько 160 грамів, в XIII столітті — вагою 196 грами. Чернігівська ж завжди була маленької ромбоподібної форми та з постійною вагою в 196 грами.


Крім срібної, існувала також золота гривня, яка ділилася на 72 злотники.

Після розпаду Київської Русі й розділу українських земель між Польщею та Литвою обіг цілком заполонили польські та литовські гроші. Основною одиницею цих грошей був гріш або грош (до Люблінської унії розрізнялися польський і литовський гроши). Хоча ще не один раз буде підніматися питання про власну, українську, валюту.
Проте після розвалу вже Речі Посполитої, та ще одного, повторного, розподілу земель вже між Російською та Австрійською імперіями всі згадки про національні українські гроші на деякий час буквально зникли. На східних теренах українських земель запанували російські рубль і копійка, на західноукраїнських — австрійські крона і крейцер. У всякому разі, до революційного 1917 року…

Валюта революційних часів

18 липня 1917 року з подачі Центральної ради була утворена Українська Народна Республіка, після чого перед новоявленою країною виникло серйозне питання грошового забезпечення, бо якось не солідно було б продовжувати користуватися царськими рублями. Тому й вирішили, що потрібно щось оригінальніше, наприклад, карбованець (в перекладі на російську – рубль) тільки український.

Перший грошовий знак молодої країни був надрукований 19 грудня 1917 року. Ним стала купюра номіналом в 100 карбованців. В обороті ж вона з’явилася трохи пізніше – 24 грудня. Автором дизайну новенької купюри став відомий український художник Георгій Іванович Нарбут.

А вже 1 березня 1918 року Центральна Рада вирішила, що карбованець не сильно патріотично звучить та запровадила ще один грошовий знак — гривню.

Протягом, мабуть, усього 1918 року в столиці Німеччини «кипів» непереривний друк грошових знаків для УНР номіналами у 2, 10, 100, 500, 1.000 і 2.000 гривень (проекти двох останніх, до речі, були зроблені вже після проголошення гетьманату Скоропадського).

Скоропадський, після встановлення гетьманату в Україні у квітні 1918 року, майже відразу вирішив відновити карбованець, як грошову одиницю його Української Держави. Вони навіть встигли розробити ескізи купюр у 10, 25, 50, 100, 250 і 1.000 карбованців.

Після чергового перетягування канату під назвою «влада в Україні» з одних рук, у грудні 1918 року, до інших рук, цього разу Директорії Винниченка та Петлюри, основною валютою відродженої УНР знову була проголошена гривня. Через цю постійну плутанину з валютами різних режимів, які змінювалися через день, населення перестало довіряти усім грошам, які на той момент з’являлися в обігу, і віддавали перевагу перевіреному натуральному обміну.

Радянський період

Зрештою, національне відродження України в той період не вдалося і було жорстко придушене Червоною армією. Українцям знову насаджувалась російська мова, історія і так далі. Проте гроші нової влади, “більшовицькі тисячки” або, як прозивали ці гроші в народі, “шматки”, “лимони”, “лімонарді”, впроваджені Раднаркомом на землях Радянської України мали ну занадто мізерний курс через велику інфляцію. Схоже, що це й стало основою причиною проведення в 1922-1924 роках грошової реформи, через яку до обігу увійшов більш стабільний радянський червонець. Ця подія, можна сказати, остаточно утвердила нову радянську валюту на території сучасної України, яка утримувалася аж до 1991 року…

Сучасність

Те, що не вдалося в 1917 році вдалося повторити лише в 1991, але цього разу набагато краще і набагато мирнішим методом. Важлива подія 24 серпня 1991 відкрила можливість тодішній владі УРСР відновити національну валюту – гривню. Проте її встановлення відбулося не відразу.

Спочатку, в 1992 році до обігу в Україні був введений карбованець, зараз більш відомий усім як «купонокарбованець». На долю саме цієї грошової одиниці протягом 1992-1995 років випала жахлива інфляція, зумовлена економічною кризою так званого «перехідного періоду».

Спершу в обороті перебували купонокарбованці номіналами в 1, 3, 5, 10, 25, 50 і 100 рублів, пізніше були запропоновані гроші у 200, 500 і 1.000, після цього — у 2.000, 5.000, 10.000, 20.000, 50.000 і 10.0000 і, врешті-решт, дійшло аж до сум в 200.000, 500.000 і 1.000.000 карбованців. Та зрештою усе погане має одну гарну рису — йому притаманно закінчуватися.

Страждання простих українців через нестабільну валюту також змогли закінчитися, хоч і тягнулися досить довго.
Дещо символічно, що на наступний день після Дня незалежності, 25 серпня 1996 року усіма українськими ЗМІ було об’явлено, що чинності набирає «Указ Президента України Леоніда Кучми “Про грошову реформу в Україні”», який ознаменував нову віху в історії української валюти, ввівши чергову гривню й укріпивши її краще за купонокарбованця.

Єдиним законним, принаймні, способом платежу на території України з того моменту стала дуже знайома нам зараз сучасна гривня, яка і по сьогодні продовжує розвиватися та процвітати незважаючи ні на які показники «старшого брата» долара.

Вам також може сподобатись
Коментарі
Loading...