Як часто орбітальні апарати зіштовхуються з космічним сміттям
На орбіті нашої планети знаходяться тонни космічного сміття та величезна кількість супутників. Але як цим орбітальним апаратам вдається ухилятися від астероїдів й різного роду уламків? І як часто взагалі відбуваються такі аварії?
Космічного сміття на навколоземних орбітах стає все більше. Але про серйозні катастрофи, пов’язаних із зіткненнями, ми чуємо рідко. Наскільки часто в космічні апарати потрапляють частинки сміття та як їм вдається уникнути «небезпечних зближень»?
Сьогодні ймовірність того, що будь-який супутник випадково зіткнеться з досить великим об’єктом для нанесення серйозного збитку, становить від 0,1 до 0,5% на рік. Це відносно небагато, якщо у вас на орбіті один супутник. Але для угруповання, скажімо, з 5000 супутників існує майже 99% вірогідність того, що протягом року один з них вийде з ладу внаслідок зіткнення з космічним сміттям.
Уникнути такого зіткнення за допомогою наявних сьогодні технологій дуже складно. Для цього потрібно відстежувати рух всіх частинок космічного сміття та вибудовувати траєкторію супутника так, щоб вона не перетиналася з небезпечними уламками. У Стратегічному командуванні збройних сил США існує проєкт по відстеженню великих уламків з поверхні Землі, в рамках якого військові стежать за станом орбіти та повідомляють на МКС про «небезпечні зближення» конкретно МКС з космічним сміттям.
Рівень небезпеки визначається за ймовірністю зіткнення уламка із супутником або станцією. Із Землі уважно стежать за всіма частинками сміття, які проходять в безпосередній близькості від МКС — на відстані 25 кілометрів в площині станції та 2 км перпендикулярно їй. Таке відстеження дозволяє уникнути зіткнення з великими уламками, оскільки в разі чого, МКС може вчасно зробити маневр.
А ось апаратам програми «Спейс шаттл» пощастило менше: всього за час їх польотів на ілюмінаторі було виявлено понад 170 тріщин від зіткнення з невеликими частинками космічного пилу. Частинки діаметром 0,2 мм досить, щоб створити небезпечне поглиблення з удвічі більшим діаметром.
Теперішня система спостережень із Землі (SSN) недостатньо точна і не дозволяє зафіксувати маленькі об’єкти космічного сміття. Щоб подолати цю проблему, ВПС США уклали контракт з компанією Lockheed Martin на будівництво системи Space Fence, яка дозволить більш точно відстежувати траєкторії руху космічного сміття і здійснювати мінімум маневрів ухилення, які витрачають дорогоцінні енергетичні та паливні ресурси космічних апаратів.
