Фахівці двох вишів – Державного університету Вейна в Детройті та Медичного центру університету Вандербільта – виявили гени, які можуть спричинити заїкуватість. Дослідження, присвячені цій темі, були опубліковані в журналах Human Genetics and Genomics Advances та The American Journal of Human Genetics.
Співробітники університету в Детройті зібрали зразки слини та крові у більш ніж 1800 добровольців, які мають заїкуватість. Уточнюється, що серед них були також представники 250 сімей, де недуга зустрічається у трьох поколіннях. Вчені визначили деякі генетичні варіації, пов’язані з розвитком заїкуватості. Однак вибірка людей, які брали участь у дослідженні, поки що недостатньо велика, щоб говорити про надійні результати.
Тоді фахівці університету Вандербільта стали шукати додаткові дані у власному сховищі генетичної інформації BioVU, яке є одним із найширших у світі. Вони проаналізували десятки тисяч зразків ДНК із бази. Оскільки у записах заїкуватість зустрічалася рідко, вчені взяли до уваги дані про людей, які мали синдром дефіциту уваги та гіперактивності, аутоімунні реакції та деякі інфекції. Як правило, при цих захворюваннях у пацієнтів спостерігається заїкання.
За допомогою нейромереж вдалося знайти генетичний варіант rs12613255 поруч із геном CYRIA у представників європеоїдної раси та мутацію гена ZMAT4 у негроїдної (африканської) раси. Також з підвищеним ризиком розвитку заїкуватості виявилися пов’язані гени, що відповідають за вироблення статевих гормонів.
Не всі відповідності генетичних варіантів можуть призводити до заїкуватості, і деякі дані можуть бути помилковими. Проте вчені не мають наміру зупинятися у пошуках нових даних. Якщо перші висновки в цих дослідженнях підтвердяться, то фахівці сподіваються знайти способи лікування заїкуватості.
